Герой Радянського Союзу Васюта Сергій Трохимович народився 29 серпня 1922 року в селі Гордіївка Липовецького району.

Закінчив гірничо-промислову школу в місті Шахти, працював машиністом електровозу.

В Радянській Армії з вересня 1940 року. Відзначився в літніх боях 1943 року. Загинув 9 вересня цього ж року.

За зразкове виконання бойових завдань 3 червня 1944 року командиру танка окремої гвардійської розвідроти 9-ої гвардійської механізованої бригади гвардії молодшому сержанту Васюті Сергію Трофимовичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденами Леніна і Червоної Зірки, медалями.

Похований в місті Гадячі Полтавської області. Іменем Героя названі школа і вулиця  в місті Шахти Ростовської області Російської Федерації, вулиця на Батьківщині в селі Гордіївці Липовецького району, де встановлена меморіальна дошка.

В окрему розвідроту 60-ї механізованої бригади, яка розмістилася в лісі недалеко від Татіщева, із Горького прибуло 17 броньовиків БА-64 разом з екіпажами. Серед поповнення знаходився комсомолець Сергій Васюта.

Однополчани згадують, що це був не швидкий в рухах і словах серйозний хлопець. З великим захопленням він розповідав друзям про рідну Україну.

І кожен, хто слухав Сергія, уявляв собі чудовий край із щедрою природою, де люди вміють гарно працювати і співати. Але прийшли туди фашисти і понівечили, поневолили рідну землю: вже не співають там дівчата, живуть в тяжкій неволі. Навкруги – кров і пожежі.

У розвідроті був і молодший брат Сергія Васюти – Микола. В серпні 1943 року вони разом відправились у свою першу розвідку. Здобуті ними в розвідці документи, і дані спостережень були передані в розпорядження командира бригади. В бою молодший брат Микола був тяжко поранений, його евакуювали в шпиталь.

Жорстокі бої йшли на Полтавщині. 8 вересня 1943 року Сергій Васюта відправився в чергову розвідку. Командиром танка був гвардії молодший лейтенант Василь Заікін. А Васюта – одночасно механік-водій і розвідник.

Перед екіпажем було поставлено бойове завдання : розвідати сили і вогняні точки ворога в районі населеного пункту Тютюревщіна.

Вміло маскуючись, не виявивши себе, вони пробрались до вибалки. Тут танкісти- розвідники побачили велике скупчення піхоти і вогняних точок ворога. Танк Лейтенанта Заікіна на великій швидкості пішов у атаку. Його поява викликала паніку. Гітлерівці кидали зброю і розбігалися.

Танк наздоганяв їх „прасував” гусеницями окопи. Баштовий стрілець Білоножко вів безперервний вогонь із танкового кулемета.

У ході стрімкого просування танк попав у яр і зупинився. В цей час німці відкрили вогонь із гармати і з другого пострілу підпалили танк.

Смертельно поранений Василь Заікін згорів в танкові. Сергій Васюта і Микола Білоножко встигли вискочити з танка, захопивши з собою зброю. Гітлеревці з усіх сторін накинулися на гвардійців. Розвідники зайняли оборону.

Швидко закінчилися патрони, бійці стікали кров’ю, але гордий і сміливий дух гвардійців жив у них до останього подиху. Піднявшись на весь зріст, вони пішли на зустріч фашистам. Рукопашний бій був коротким.

Розлючені фашисти довго знущалися над бездиханними тілами радянських солдатів.

Всю картину цього бою бачили місцеві жителі, які сховалися від німців в яру. Вони допомогли на другий день командиру бригади полковнику Горячеву розшукати загиблих танкістів і похоронити з військовими почестями на околиці лісу в 5 кілометрах на схід від міста Гадяча. На похоронах був присутній весь особовий склад бригади, який поклявся відомстити німецько-фашистським загарбникам за смерть героїв.